• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Віртуальні виставки

Сиченко Олександр Володимирович

ДО 65-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ОЛЕКСАНДРА ВОЛОДИМИРОВИЧА СИЧЕНКА, ЛІКАРЯ, ПОЕТА, ГРОМАДСЬКОГО ДІЯЧА

ВІХИ ЖИТТЯ ТА ТВОРЧОСТІ

Заступник головного лікаря з поліклінічного розділу роботи Лубенської міської лікарні, заслужений лікар України (2016 р.), член Національної спілки журналістівУкраїни та Полтавської спілки літераторів, засновник і очільник обласного благодійного фонду імені Володимира Малика.

лауреат літературно-мистецької премії імені І. П. Котляревського (2008 р.), депутат обласної ради.

Є лікарі, чия присутність поруч з хворим важить більше, аніж найдорожчі препарати, процедури й цілі системи оздоровлення. Причина цьому одна - вони володіють особливою внутрішньою силою слова, що зветься добротою. Таким є і заступник головного лікаря з поліклінічного розділу роботи Лубенської міської лікарні Олександр Володимирович Сиченко. Він - людина скромна, але хворі часто повторюють фразу: «Всі, хто бодай один раз побували у нього на прийомі, надалі прагнуть, аби лиш він їх обслуговував».

Хоча це чоловік обіймає адміністративну посаду, він постійно веде прийоми, ходить - як дільничний лікар - на виклики. І завжди дивується тому, що до нього з легкістю йдуть маленькі діти, а коти, трапляється, зухвало всідаються на коліна. Звісно, що відчувають унікальну енергетику цієї людини.

У народі завжди складалися династії. В них культура і навички професії передаються із покоління в покоління. У древньому Посульському краї існує ряд професійних династій медиків.

Фах лікаря-невролога обрав під впливом відомого у Лубнах лікаря Ігоря Івановича Овчаренка, який неодноразово говорив Олександру, що неврологія - найкраща наука, найкраща медична спеціальність. Тим більше, була можливість спеціалізуватися в Полтавській обласній лікарні саме по неврології. Після закінчення інтернатури молодий фахівець прибув до Лубен. Першим місцем його роботи став обласний госпіталь інвалідів Великої Вітчизняної війни. Олександр Володимирович досі з теплом і любов'ю згадує колектив цього медичного закладу. Але хотілося працювати більше інтенсивно. А тому він, як тільки з'явилася можливість, перевівся працювати до районної лікарні, де трудився рік. Здобувши необхідний досвід і стаж, вступив у Київський медичний інститут до клінічної ординатури. Протягом двох років настирливо удосконалював знання на кафедрі Одна із найвідоміших - сім'я Сиченків. гідним продовжувачем якої і є Олександр Володимирович. Народився він 6 червня 1952 року. І, як згадує сам, пам'ятає себе в медичному оточенні з чотирьох років, коли вперше перед заповненим людом в білих халатах залі читав віршовану казку свого батька, майбутнього письменника Володимира Малика «Журавлі-журавлики». Навчався у школі № 4, а після закінчення 8 класів (школа була восьмирічна) продовжив навчання у СШ № 1 міста Лубни.

З дитинства Олександр Володимирович був у оточенні медичних працівників. Його мама Галина Леонтіївна - була лікарем на станції швидкої допомоги. Батьків брат - Михайло Кирилович Сиченко - був лікарем-травматологом і начмедом Лубенської лікарні, пізніше - головним лікарем станції переливання крові. Його дружина Ірина Георгіївна - працювала в тубдиспансері. Мамина сестра і її чоловік були лікарями-гігієністами. Тож вибір професії перед юнаком після закінчення десятирічки не стояв, звісно ж медичний інститут. Вищу освіту почав здобувати в Луганську, а після третього курсу перевівся до Київського медичного інституту. Дипломованим спеціалістом обрав місцем роботи рідну Полтавщину. Фах лікаря-невролога обрав під впливом відомого у Лубнах лікаря Ігоря Івановича Овчаренка, який неодноразово говорив Олександру, що неврологія - найкраща наука, найкраща медична спеціальність. Тим більше, була можливість спеціалізуватися в Полтавській обласній лікарні саме по неврології. Після закінчення інтернатури молодий фахівець прибув до Лубен. Першим місцем його роботи став обласний госпіталь інвалідів Великої Вітчизняної війни. Олександр Володимирович досі з теплом і любов'ю згадує колектив цього медичного закладу. Але хотілося працювати більше інтенсивно. А тому він, як тільки з'явилася можливість, перевівся працювати до районної лікарні, де трудився рік. Здобувши необхідний досвід і стаж, вступив у Київський медичний інститут до клінічної ординатури. Протягом двох років настирливо удосконалював знання на кафедрі нервових хвороб. Тоді ж познайомився з майбутньою дружиною - Ольгою Миколаївною Візір, яка працювала в інституті проблем онкології. І невдовзі молодята стали на весільний рушничок.

Молода сім’я переїхала жити в Лубни, де з'явилися діти - син Юрій і донька Ніна. Олександр Володимирович працював лікарем-невропатологом. Невдовзі був призначений заступником головного лікаря по експертизі, а у 1985 році - заступником головного лікаря по поліклінічній допомозі. І з тих пір успішно і творчо працює на цій посаді.

Це на його молоді плечі лягло будівництво нової семиповерхової красуні-будівлі поліклінічного відділення - від забивання перших паль і до введення в експлуатацію у 1987 році. Нова поліклініка стала гордістю лубенських медиків. Тут впроваджувалися нові технології, відкрився один з перших в області денних стаціонарів, працював басейн, куди близько 10 років ходили дітлахи з усього міста. Багато з них саме тут навчилися плавати, здавали нормативи. Саме тут О.В. Сиченко проявив себе як новатор. Ще в кінці 70-х років минулого століття він спеціалізувався як фахівець по голкотерапії. А це-сотні пролікованих пацієнтів.

Коли в кінці 90-х років з’явилися перші лікарняні каси, Олександр Сиченко, при підтримці міської влади, їздив переймати досвід до Вознесенська, Сміли, Комсомольська і невдовзі створив таку касу в Лубнах, яка працює і досі. У ній перебувають від тисячі до півтори тисячі осіб, яким постійно надається висококваліфікована допомога. Тож сотні людей вдячні медичному працівнику за роботу організатора.

Особливою сторінкою в житті Олександра Сиченка є стосунки з батьком - відомим письменником Володимиром Маликом. Вони були дуже близькі, довірливі. Володимир Кирилович ніколи ні заважав синові робити власний вибір у житті, завжди підтримував сина і дочку Ларису, які обоє стали лікарями. Після смерті батька Олександр Володимирович замислювався над тим, як оприлюднити те, що залишилося в архіві письменника. Спочатку видав упорядковану автором книгу поезій Володимира Малика «Червоні маки» (2001 р.). у 2003 р. побачила світ книга Ігоря та Валерія Козюр «Володимир Малик: життя і творчість», у 2005 р. - «Уроки Володимира Малика», де були уміщені спогади сучасників про письменника. 2008 рік позначився виданням спогадів та недописаного роману письменника «Чорнобривці». 2001 рік - «Синя книга» (щоденники Володимира Малика). Розпочинаючи роботу над рукописом, Олександр Володимирович відчув необхідність створення благодійного фонду, на рахунку якого б акумулювалися кошти. А тому невдовзі став засновником обласного благодійного фонду «Слово» ім. В. Малика. Багато людей відгукнулося (в тому числі і обласна рада) на прохання допомогти у виданні книг Володимира Кириловича і про нього. Тож благодійний фонд виправдав себе. У 2008 році Олександра Сиченка було відзначено премією ім. І. П. Котляревського за внесок у розвиток української мови і духовності, утвердження пам’яті про Володимира Малика.

Є серед нас люди, яких Творець винагороджує особливим талантом - оптимізмом. О. В. Сиченко, який інколи зізнається: «Не лікарем себе не уявляю», - із таких. Цією якістю він щедро ділиться зі своїми пацієнтами. А як інакше: саме оптимізм є панацеєю від найтяжчих хвороб.

Олександр Володимирович Сиченко просто не міг не стати поетом. Адже не міг не стати хлопчак, народжений під щасливою зорею 6 червня, в день народження О. С. Пушкіна і наречений на його честь Олександром.

Не міг не стати поетом підліток, який зростав в атмосфері поваги до Слова, що панувало в його родині. Щоденно він бачив як наполегливо і водночас, натхненно працює за робочим столом його батько - відомий український письменник Володимир Кирилович Малик. Саме йому і його сестрі Ларисі були присвячені поетичні легенди «чарівника з берегів Сули», вони були їх першими читачами і критиками, першими декламаторами.

Не міг не стати поетом юнак, який мав змогу постійно спілкуватися з провідними літераторами України, для яких були відкриті двері гостинного дому Володимира Кирилович і Галини Леонтіївни Сиченків, який супроводжував батька в його поїздках по місцях, де розгорталися основні події романів «Українського Дюма».

Не міг не стати поетом високоерудований, закоханий в рідну мову молодий фахівець, який поставив за мету свого життя збереження доброї, світлої пам’яті про батька-письменника, і, створивши благодійний фонд «Слово», зробив для цього дуже багато.

Не міг не стати поетом досвідчений і шанований на Полтавщині лікар від Бога, відомий громадський діяч, в сім'ї якого живе справжній культ високохудожнього слова. Де постійно відчуває він дієву допомогу і підтримку своєї Берегині і Музи - Ольги Миколаївні та дітей Ніни і Юрія, які вже зробили перші вагомі кроки в літературі...

І він ним став. Справжнім, неординарним, нестандартним, з власним голосом і образним, самобутнім світобаченням. Яскравим свідченням цього стали його перші дві збірки віршів «Римовані рядки» та «Жук корупціонер», які в 2011 р. вийшли у полтавському видавництві «Дивосвіт» Книги широко обговорювалися і здобули схвальні відгуки читачів. Пізніше Олександр Володимирович захопився короткою формою вірша. Пише чотири вірші, в яких намагається втілити філософські, іронічні, сатиричні думки. Таким чином, назбиралося більше 400 віршів-думок. які побачили світ у видавництві «Інтер - Парк» в Лубнах: «Римовані думки» (2012) та «Думки і видумки» (2015). Цікаво, що «Римовані думки» стали першою книгою цього видавництва, і йому судилося довге і славне життя, то символічно, що «Інтер-Парк» починає свою роботу з видання книги його сина - Олександра Сиченка.

«Теми для іронічних афоризмів мені постійно підкидає саме життя, - розповів на зустрічі з читачами О.В. Сиченко. — Намагаюся щодня занотовувати побачене і почуте. Щось кумедне завжди вдається почути на нашому лубенському базарі, інколи надихають газетні публікації, а буває, що й на медичній раді хтось із колег зблисне гумористичною іскрою». Тому живими і смішними постають сатиричні мініатюри лікаря-поета: «Із трав відомих лікувальних ефект найкращий кропиви...», «У когось предок з пальми зліз, а в когось гепнув з дуба...», «Він тільки спирт медичний пив, їв тільки лікарську ковбасу...» та ін.

Як бачимо, гостре слово автора, як лезо медичного скальпеля, не оминуло проблем нашого сьогодення. Ну, а якщо хтось, ненароком, упізнавши себе серед «героїв» епіграм, образиться на автора, то той може завжди кваліфіковано пояснити, що «критика дуже схожа на ліки: любили їх важко, але прийняти слід обов’язково».

Останнім часом Олександр Володимирович радує шанувальників його творчості і публікаціями досить високо літературних перекладів з англійського дитячого фольклору.

«... А громадянином бути зобов’язаний!» Ще наприкінці 1980-х років Олександр Володимирович відчув, що професійна діяльність неможлива без діяльності громадської. Його активна життєва позиція сприяла тому, що люди тричі обирали його депутатом міської ради, а згодом тричі довіряли представляти свої інтереси в обласній раді першого, третього та четвертого скликань. Це дуже допомагало вирішувати безліч проблем медичного забезпечення міста і району, а також інших районів Полтавщини. Як депутат зі стажем, Олександр Володимирович був заступником голови комісії по охороні здоров'я Полтавської обласної ради. Упродовж чотирьох років, з 2002 по 2006. Олександр Сиченко був помічником народного депутата України. За цей час з його подачі дещо зробили не лише для Лубенщини, а й для сусідніх районів. Зокрема, нове інфекційне відділення в Лубнах.

У 2003 р. побачила світ і стала даниною пам'яті багатьом поколінням медичних працівників рідного краю книга О. В. Сиченка «Дорога добра та надії» - літопис лубенської медицини до 200-річного ювілею Центральної міської лікарні. Часто на сторінках місцевих ЗМІ з’являються і гострі, полемічні публікації його як члена Національної спілки журналістів України, які викликають жваві дискусії земляків.

Коли говорити про захоплення цієї неординарної, дуже цікавої людини, прекрасного фахівця, то Олександр Сиченко найперше згадує роботу, як на медичній, так і на літературній ниві, свою сім’ю, дітей, які пішли слідами батьків і обоє стали лікарями працюють у Києві. Також з дитинства Олександр Володимирович захоплюється подорожами, любов до яких прищепив йому батько. Адже з 60-х років, відколи в сім’ї з’явився автомобіль, не було жодного літа, щоб родина не вирушала в подорожі Україною, європейською частиною Росії, Болгарії - місцями, де згодом розвивалися дії романів письменника Володимира Малика. Відвідування музеїв, зустрічі з цікавими людьми, науковцями, істориками - все це справило незабутні враження на Олександра Володимировича. З дитячих літ полюбив він і природу, захоплюється риболовлею. Правда, з напруженим ритмом життя нині на це не завжди вистачає часу.

Немає шляху до успіху. Успіх є шлях на якому набуто високих професійних та організаторських навичок керівника, досягнуто поваги колег-медиків. друзів, шани від пацієнтів та їх родин. А життя триває, воно продовжується в дітях і внуках, міцніють династичні традиції, адже у родинному оточенні вже зараз Олександр Володимирович нарахував понад тридцять медичних працівників. А це і є звичайне людське щастя. Може тому воно і людське, що звичайне, і тому звичайне, що людське.

КНИГИ З ПОЕТИЧНОГО НАБУТКУ ПИСЬМЕННИКА

РИМОВАНІ РЯДКИ

РИМОВАНІ ДУМКИ

ДУМКИ ТА ВИДУМКИ

ЖУК - КОРУПЦІОНЕР

ЛІТЕРАТУРА ПРО ПИСЬМЕННИКА

Козюра І. В. Формула успіху [Текст] / І. В. Козюра. - Лубни : Інтер Парк, 2017. - 88 с.
У книзі, автором якої започатковано новий напрям у галузі державного управління та місцевого самоврядування - адміністративне краєзнавство, невід’ємною складовою якого є історична біографістика, подано підбірку нарисів про сучасників-краян, які досягай успіху в житті, творчості, громадській і управлінській діяльності.
Видання, що поєднує науковий доробок і краєзнавчі здобутки, розраховане на науковців, працівників органів державної влади та місцевого самоврядування, викладачів, студентів, аспірантів і докторантів. Цікавим і корисним воно буде і для масового читача.
ЗМІ ПРО ПИСЬМЕННИКА

Тринько Т. Поетична двійня : [про збірки віршів О. Сиченка «Римовані рядки», «Жук корупціонер»] // Лубенщина – 2010. – 16 жовтня. – с. 4.

Бірюкова Л. Римовані рядки … - в них радість є і є тривога // Вісник. – 2010. – 20 жовтня. – с. - 15.

Козюра і Мудрість у римованих рядках // Вісник. – 2010.

Козюра В. «Тут суть моя, корені справжні…» : (О.Сиченко) // Лубенські краяни. – 2008. – с. 3.

Козюра В. «Тут суть моя, корені справжні…» : (О.Сиченко) // Лубенські краяни. – 2008. – с. 3.

Лисопад Л. «Любити безмежно життя і людей» : [вечір О.В. Сиченко і бібліотеці ім.. В.К. Малика] Вісник 2013.

Міщенко О. З професійної династії медиків : [Олександр Володимирович Сиченко] / О. Міщенко // Лубенщина. – 2012. - 6 червня. – с. 3.

Черпанова Л. Як Малик зустрічався з Маликом : [зустріч з сином письменника В. Малика О. Сиченком в Полтавській міській бібліотеці] / Л. Черпанова // Край. – 2013. - №109. – с. 4

Бурдим І. І лікар і поет : [О.В. Сиченко] // Лубенщина 2008. – 29 листопада. – с. 2.

ІНТЕРНЕТ РЕСУРСИ ПРО ПИСЬМЕННИКА

1. http://plc.nlu.edu.ua/презентація-книги-в-малика-журавлі-ж/ - Презентація книги В. Малика «Журавлі-журавлики. Героїчні казки-легенди»

2. http://www.library.pl.ua/news/khronika/masovi_zakhodi/prezentacija_knig_sichenka - презентація книг «Римовані рядки» та «Жук-корупціонер» Олександра Володимировича Сиченка.

3. http://www.poo-nspu.ltava.org/2015/10/dumky-i-vydumky-oleksandra-sychenka.html - Враження від «Думок і видумок» Олександра Сиченка

4. http://litlira.at.ua/index/oleksandr_sichenko/0-43 - ЛІтоб'єднання ім. О. Донченка "Ліра".

5. http://umsa.edu.ua/news_likar_poet_301015.html - Зустріч з лікарем - поетом.

6. https://issuu.com/sasastad/docs/sp_28-2013/17 - Село полтавське_28-2013

7. http://biblumsa.blogspot.nl/2017/03/blog-post_29.html?m=0 - Поет завітав до бібліотеки

8. http://www.visnyk.poltava.ua/news/1364985665/ - Краса душі, у слово перелита.

9. http://vadnd.org.ua/app/uploads/2017/04/ Козюра-І. -Формула-Успіху.pdf - Козюра-І.-Формула-Успіху.pdf. - Лікар, поет, громадський діяч

Леонід Андрієвський –художник книги

ДО 75-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЛЕОНІДА ІВАНОВИЧА АНДРІЄВСЬКОГО, УКРАЇНСЬКОГО ХУДОЖНИКА

ВІХИ ЖИТТЯ ТА ТВОРЧОСТІ

Народився Леонід Іванович Андрієвський 14 березня 1942 року на Полтавщині в Лубнах. Батько Іван Тимофійович (1909-1969); мати Марія Антонівна (1922); дружина Ганна Олександрівна (1941), дочки Анжела (1965), Ілона (1969), Вікторія (1976).

Повоєнні роки Леонід провів із батьками у Криму, в дідуся — Андрієвського Тимофія Харитоновича, а далі — на батьківщині матері, у Лубнах. Тут відвідував студію в Семенюти.

Шкільні та юнацькі літа не були безхмарними. Іван і Марія Андрієвські вже з трьома малими дітьми опинилася на Далекому Сході, у пересильному таборі бухти Находка. А далі — з 1954 по 1957 роки — порт Ваніно, Совгавань. Повернення на Україну.

За всіма життєвими обставинами і наявними можливостями син робітника Леонід Андрієвський теж мав влитися до лав робітничого класу. Так і склалося, коли він уперше приїхав до Києва. У кожної людини є покликання від Бога і саме воно визначає життєві орієнтири і вчинки. І тому невдовзі Леонід Андрієвський став розписувати фарфор на Київському експериментальному керамічному заводі.

Поступово, але впевнено наш земляк входив у численний колектив київських художників-оформлювачів. Виконував ряд робіт вже в ролі головного художника (1969—76 рр.) Київського рекламного комбінату. Нелегка справа — керувати творчим процесом у великому колективі.Будучи гуманітарієм по натурі, він поступає на заочне відділення факультету журналістики Державного університету імені Тараса Шевченка у Києві.Та саме в мистецтві книжкового дизайну Леонід Андрієвський віднайде своє справжнє покликання. Новаторські принципи художнього оформлення української сучасної книги Леонід Андрієвський впроваджував не лише власною творчістю, а й як завідувач редакцією художнього оформлення видавництва «Наукова думка», як головний художник інших видавництв, а з 1998 року і донині як директор відомого видавництва «Криниця». Прикрасою державних і приватних бібліотек у світовому обширі стали оформлені Леонідом Андрієвським альбоми, присвячені збіркам музеїв західного і східного мистецтва в Києві та Одесі, альбоми «Крізь віки. Київ в образотворчому мистецтві ХІІ—ХХ століть. Живопис. Графіка» (1982), «Мистецтво, народжене Жовтнем. Українське образотворче мистецтво та архітектура. 1917—1987», «Світ очима народних майстрів. Українське народне малярство ХVIII—ХХ століть» (1991), «Пам’ятки книжкового мистецтва. Українська рукописна книга» (1995), «На спомин рідного краю. Україна у старій листівці» (2000), «Не забудьте пом’янути… Шевченківська листівка як пам’ятка культури. 1890—1940» (2004), монографічне дослідження «Мистецькі роди України. Кричевські і українська художня культура ХХ століття. Василь Кричевський» (2004). Кожне з названих видань стало етапним на шляху розвитку українського книжкового мистецтва, а його автору принесло заслужену славу, що засвідчено позитивними рецензіями, які регулярно з’являлися в пресі. Високим визнанням на державному рівні стало присудження 1995 року Національної премії України імені Тараса Шевченка авторському колективу у складі Леоніда Андрієвського, Василя Отковича і Віри Свєнцицької за альбом «Українське народне малярство…».

За вагомий вклад в українське мистецтво книги в 1998 році Леоніду Андрієвському присвоєно почесне звання народного художника України.

ЛІТЕРАТУРА ПРО ХУДОЖНИКА

Белічко Ю. В. Леонід Андрієвський — художник книги: Літопис життя і творчості : мистецтвознавче дослідження / Юрій Белічко. — К.: Криниця, 2012. — 408 с.: 405 іл. (Серія “Бібліотека Шевченківського комітету”).
Це дослідження висвітлює життєвий і творчий шлях одного з провідних майстрів сучасного українського книжково¬го мистецтва — народного художника України, лауреата Національної премії України імені Т. Г. Шевченка Л. І. Андрієвського. Воно є першим окремим мистецтвознавчим виданням про цього сучасного художника книги — самобутнього майстра в галузі розробки сценарію, режисури, ілюстрування і конструювання книги.
Людина високої обдарованості і широких гуманітарних інтересів, він передусім виступає як художник найпрестижніших, фундаментальних видань з української історії та мистецтвознавства, що побачили світ в Україні у другій половині XX — поч. XXI ст. Видання, художньо опрацьовані ним, стали дорогоцінним набутком сучасної української культури.
Широта і змістовність духовного світу митця виявляються також у талановитому опрацюванні ним монументального та станкового живопису і графіки, у зверненні до складних історико-архітектурних реконструкцій, у фахово авторитетних мистецтвознавчих та літературознавчих дослідженнях, у розбудові словникової справи в Україні. Широкому загалу Леонід Андрієвський відомий також як пристрасний журналіст-публіцист і активний громадський діяч.
Розповідь про його життєвий і творчий шлях — це водночас і розповідь про непростий у своїх історично-соціальних колізіях період в історії культури книговидання в Україні.

Шевченківські лауреати, 1962-2000: Енцикл. довід./ Авт.-упоряд. М. Г. Лабінський; Вступ, слово І. М. Дзюби. — К.: Криниця, 2001. — 696 с.: портр.

Пропонований довідник — перше видання, яке знайомить читачів із лауреатами премії імені Тараса Шевченка за 1962-2001 роки. У статтях довідника подано короткі біографічні відомості, висвітлено основні віхи творчої діяльності лауреатів. До багатьох статей додається бібліографія про творчість митця. Книгу проілюстровано фотопортретами Шевченківських лауреатів, список яких нині налічує 525 персоналій та колективів. В кінці книги розміщено ряд документів — Розпорядження Президента України про відзначення 40-річчя заснування в Україні Шевченківської премії та ін. Розраховано на широке коло шанувальників української культури.

Ротач П. П. І Полтавська Шевченкіана: Спроба обласної (крайової) Шевченківської енциклопедії. У двох книгах. — Кн. 1. А—К. — Полтава: Дивосвіт, 2005. — 432 с.
Рецензент — доктор філологічних наук, професор М. І. Степаненко.
Це видання — результат копіткої, без перебільшення — подвижницької праці автора впродовж кількох десятиліть. Тут подаються відомості про перебування Т. Г. Шевченка в Полтавській губернії в 1843—1844, 1845—1846 та 1859 роках: місця, які він тоді відвідав, людей, з котрими зустрічався, присвячував їм свої твори; про полтавців, які працювали над увічненням образу поета і його літературних персонажів; про митців і мистецькі колективи, що торкалися Шевченківської тематики у своїй творчості. Книга нагадує, що зв’язки з Полтавщиною у Кобзаря були міцніші, ніж із якимось іншим куточком України, і наш край не повинен забувати, що по цій землі ходив, її описував і змальовував геніальний син і пророк нашого народу.
ЛЕОНІД АНДРІЄВСЬКИЙ ЯК ХУДОЖНІЙ ОФОРМЛЮВАЧ

Яцюк В.М. “Не забудьте пом’янути”...: Шевченківська листівка як пам’ятка історії та культури, 1890—1940.— Криниця, 2004. — 488 с.: іл. — Текст укр., англ.
У щедро ілюстрованому виданні вперше на рівні монографічного дослідження висвітлюється історія з'яви старих шевченківських поштових карток і тлумачиться їхній зміст. Розмаїття листівок розглядається в літературно-художньому контексті як оригінальний і досі маловивчений шар української історії та культури. У дослідженні багато місця відведено питанням класифікації, встановлення авторства, часу й місця друку цих промовистих мініатюрних пам'яток, значна частина з яких публікується вперше.
За кількістю зібраного філокартичного матеріалу, присвяченого одній історичній постаті, ґрунтовністю його опрацювання монографія не має аналогів.
Розташована на науковців, митців, музейників, колекціонерів, а також усіх, хто цікавиться історією та культурою України.
ІНТЕРНЕТ РЕСУРСИ ПРО ХУДОЖНИКА

1. ВІКІПЕДІЯ [ЕЛЕКТРОННИЙ РЕСУРС]. - РЕЖИМ ДОСТУПУ: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D1%94%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B4_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 -НАЗВА З ЕКРАНА.
2. ЕНЦИКЛОПЕДІЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ [ЕЛЕКТРОННИЙ РЕСУРС]. - РЕЖИМ ДОСТУПУ: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=44178 -НАЗВА З ЕКРАНА.
3. АНДРІЄВСЬКИЙ ЛЕОНІД ІВАНОВИЧ [ЕЛЕКТРОННИЙ РЕСУРС]. - РЕЖИМ ДОСТУПУ: http://who-is-who.ua/main/page/faceukr2011/5/545 -НАЗВА З ЕКРАНА.
4. УРЯДОВИЙ КУР’ЄР [ЕЛЕКТРОННИЙ РЕСУРС]. - РЕЖИМ ДОСТУПУ: http://ukurier.gov.ua/uk/articles/leonid-andriyevskij-bagato-tvoriv-malyarstva-i-gra/ -НАЗВА З ЕКРАНА.
5. ГАЗЕТА ZN,UA [ЕЛЕКТРОННИЙ РЕСУРС]. - РЕЖИМ ДОСТУПУ: http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/scho_napisano_v_knizi_zhittya__storinki_i_dolya_leonida_andrievskogo.html -НАЗВА З ЕКРАНА.
6. КОМІТЕТ З НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРЕМІЇ УКРАЇНИ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА [ЕЛЕКТРОННИЙ РЕСУРС]. - РЕЖИМ ДОСТУПУ: http://www.knpu.gov.ua/content/andrievskii-leonid-ivanovich -НАЗВА З ЕКРАНА.
7. КИЇВСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СПІЛКИ ХУДОЖНИКІВ УКРАЇНИ [ЕЛЕКТРОННИЙ РЕСУРС]. - РЕЖИМ ДОСТУПУ: http://konshu.org/section/graphic/andrievskiy-leonid.html -НАЗВА З ЕКРАНА.
8.
КИЇВ CARPE DIET [ЕЛЕКТРОННИЙ РЕСУРС]. - РЕЖИМ ДОСТУПУ: http://kiev.carpediem.cd/events/2574490-taiemnici-knigovidannya-z-leonidom-andriievskim-at-hatina-muzey-tarasa-shevchenka-poblizu-maydanu-nezalezhnosti/
-НАЗВА З ЕКРАНА.
9. КИЇВ CARPE DIET [ЕЛЕКТРОННИЙ РЕСУРС]. - РЕЖИМ ДОСТУПУ: http://kiev.carpediem.cd/events/2574490-taiemnici-knigovidannya-z-leonidom-andriievskim-at-hatina-muzey-tarasa-shevchenka-poblizu-maydanu-nezalezhnosti/
-НАЗВА З ЕКРАНА.
ВІДЕО ПРО ХУДОЖНИКА В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ
1. Програма "МИ", част.1, Леонід Андрієвський, народний художник України
https://www.youtube.com/watch?v=mPWCYpLEJk8
2. Програма "МИ", част.2, Леонід Андрієвський, видавництво "КРИНИЦЯ"
https://www.youtube.com/watch?v=JfGyU2vRsQ4
3. Програма "Дiалог". Леонiд Андрiєвський, народний художник України.
https://www.youtube.com/watch?v=xu5Ai7to8YQ
4. Фестиваль осіннє золото.
https://www.youtube.com/watch?v=J7DoI9cS-FM
5. Фестиваль Осіннє золото 2
https://www.youtube.com/watch?v=SoIqHxkyt2k

Для вас, жінки – цікаві книжки!

Жінки люблять різні книги. Є серед них історії романтичні та надихаючі, реалістичні та фантастичні, розповіді про силу краси і силу духу, романи про протистояння розумів і потяг сердець. Можна було б сказати, що далеко не всі вони про кохання, але будемо чесні - саме про любов оповідає практично вся світова література. А іноді вчасно прочитана книга може навіть змінити життя.

Лис В. С. Графиня : роман / Володимир Лис. — Харків : Книж¬ковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. — 224 с.

Події роману розгортаються у різних часових просторах, між таєм-ницею дару митця і гординею й помстою. Тут психологічні стосунки між героями гостріші за будь-який детектив. З якою метою, як і кількасот років тому, в маленькому містечку на Волині хтось убиває собак, наводя¬чи жах на мешканців? Навіщо талановита художниця Люба Смажук раптово прагне зустрітися зі шкільним учителем малювання в місті свого дитинства? Чому всі химерні події обертаються навколо неї та графині Венцеслави, яка погордливо позирає з єдиного вцілілого свого портрета? Лише картини берегтимуть таємницю — до останньої сторінки...

Іваничук Р. І.Осінні узори: новели та оповідання / Роман Іваничук; упоряд. Н. Л. Бічуя, В. В. Ґабор; передм. Н. Л. Бічуї; худож.-оформлювач Л. П. Вировець. — Харків: Орбіта, 2016. — 300 с.

Роман Іваничук (нар. 1929 р.) — відомий український письменник, громадський діяч, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, Герой України. У доробку патріарха української історичної романістики двадцять історичних романів, якими він намагається, за його висловом, «внести дрібку своєї праці для збереження й повернення історичної пам’яті в народі», служити йому «мечем і мислію». Художнє слово стало для Романа Іваничука саме такою зброєю.

«Осінні узори» — це книжка про звичайних людей, добірка новел і оповідань, написаних у різні роки, з сюжетами, вихопленими просто з життя. Це своєрідна сповідь письменника-життєлюба, літописця не тільки сивої давнини, але й своєї епохи. В його творах можна знайти атмосферу, настрій, образи, запахи й смаки улюблених міст і місць, як вони закарбувалися у пам’яті автора. Тут є все — радість, печаль, краса, усмішка, кохання, надія і сміх. А головне — в оповідках (як їх називає автор) є мудрість. Справжня мудрість бачити світло навіть у сутінках і віддавати любов беззастережно і чесно. І цією мудрістю щедро ділиться людина чиста, глибока — і водночас дуже проста. Власне, яким і повинен бути справжній мудрець.

Пономаренко Любов. Нехворощ: Новели та повість. - Полтава : Дивосвіт, 2016. - Вид. 2-е. - 192 с.

У новій книзі відомої української письменниці Любові Пономаренко переплітаються найкращі традиції реалістів, імпресіоністів, експресіоністів, сюрреалістів: новели зачаровують і водночас приголомшують читача, безумовно, запам'ятовуючись. Характери героїв вияскравлюються переважно на рівні емоційно-інтимних рефлексій на драматичні повороти долі, ситуації на межі життя і смерті. Таємниця, подих якої відчутний майже в кожному творі письменниці, проектується на взаємопроникнення реального й потойбічного.

У повісті "Нехворощ" дві самотності долають простір і позапростір назу-стріч одна одній, мають зазирнути в серце темряви і світла, щоб збагнути: "дім людський не на Землі, а в душі" і "кожен має здобути свій дім".

Проза Любові Пономаренко відповідає світовим взірцям символіко-психологічного письма і не залишить байдужим сучасного читача.

Матіос Марія. Кулінарні фіґлі: Видання друге Львів «Піраміда». 2011 - 208 с. іл..

«Кулінарні фіґлі» це оновлене видання «Фуршету від Ма¬рії Матіос». Це здоровий гумор і міні-енциклопедія сімейного життя самодостатньої жінки, яка знає, що сміх і смачна кухня уміють підтримати здоровий дух у тілі людини так само, як нехитрі знання неписаних законів і народних звичаїв, свого і чужого минулого

Козловська X. Коштовніше за золото / Христина Козловська — Брустурів: Дискурсус, 2015 — 196 с.

Екзистенційно-абсурдистська проза Христини Козло- вської нагадує то Франца Кафку, то Хорхе Луїса Борхеса. Але найчастіше — наше реальне життя. Саме це найбільше насторожує. Саме це найбільше захоплює. Добре, що інколи трапляються хороші кінцівки. Інколи.

Сучасним жінкам цікаво буде дізнатися про напівзабуту рецептуру приготування борщів та юшок, м`ясних та рибних страв, різноманітних каш тощо.

Окремої уваги заслуговує книга по в’язанню. В’язання – це творіння рук і сердець багатьох поколінь майстрів, в основу якої покладено традиції народного мистецтва, це вигадка, спостережливість, смак, різноманітність кольорових поєднань, орнаментальних мотивів і форм.


Шумило Г.І. Технологія приготування їжі: Навч. посіб. — К.: «Кондор». — 2003. - 506 с.
У навчальному посібнику описані різні способи і прийоми кулінарної обробки продуктів, приготування напівфабрикатів, страв та кулінарних виробів відповідно до наукових досягнень раціонального і дієтичного харчування.
Посібник рекомендований для студентів технологічних відділень навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, а також працівників підприємств харчу¬вання. Може бути корисним при домашньому приготуванні їжі.



Грицай С. П. Художнє в’язання : Навч. посібник / Вступне слово А. Г. Данилюка.— К. : Вища шк., 1994.— 104 с. : іл.
Подано оригінальні моделі трикотажного дитячого та жіночого одягу, виконані на основі народного крою й орнаментовані за народними мотивами різних регіонів України. Моделі вив’язані на машині та вручну на спицях. До кожної моделі подано опис, креслення, схему в’язання.
Для професійних навчально-вимовних закладів.

Доцяк В. С. Українська кухня: Технологія приготування страв: Підручник. — К. : Вища шк.,
В основу книги покладено відродження української національної кухні, технології приготування давніх традиційних страв.
Подано товарознавчу класифікацію овочів, грибів, риби, м’яса, птиці, описано значення їх у харчуванні людини. Висвітлено раціональні способи кулінарної обробки продуктів, її вплив на якість готової продукції. Наведено прийоми і методи приготування та подавання страв, напоїв, виробів з тіста, вимоги до їхньої якості, строки реалізації. Окремий розділ присвячено лікувальному харчуванню.
Для учнів професійно-технічних училищ з інтегрованим навчанням. Може бути корисним при домашньому приготуванні їжі.

Лильо І. М. Львівська кухня / І. Лильо; передмова В. Поліщука; худож.- оформлювач Л.А.Бейгер. — Харків: Факт, 2016.— 255 с.: іл.

Львівська кухня — як складова частина галицької — це напрочуд дивна суміш української, польської, єврейської, вірменської традицій, яку акуратні та педантичні австрійці приправили запаморочливими ароматами Середземно¬мор’я і впорядкували та класифікували. Тому ця кухня неповторна. Але по¬при свою витонченість та оригінальність, львівська кухня і далі намагається опиратись на місцеві продукти, традиції та історичну пам’ять. А це викликає велику повагу.

Третій розділ присвячений Класичній літературі. Про неї можна сказати лише пару слів - класика завжди залишається класикою!

Флобер Г. Пані Боварі; Проста душа / Пер. з фр. Миколи Лукаша та Михайла Гайдая; Передмова Д. С. Наливайка; Примітки Б. Б. Буніч-Ремізова; Худож.-ілюстратор Л. Д. Киркач; Худож.-оформлювачі Б. П. Бублик, С. І. Правдюк. — Харків: Фоліо, 2005. — 399 с. — (Рандеву).

Роман Флобера «Пані Боварі» (1856) є важливою віхою на шляхах розвитку французької і європейської літератури. Цим романом започаткувався новий тип художньої прози, суттєво відмінний від прози попередніх епох. Роман відноситься до реа¬лістичної літератури, але водночас він дав імпульси іншим літературним напрямам і течіям другої половини XIX століття. В романі Флобер дотримувався «об єктивного методу», головною ознакою якого є усунення прямої авторської присутності в творі, тобто різнорідних відступів, коментарів, оцінок зображуваного, емоційних сплесків і т.д. Вперше в цьому романі широко використовується невласне пряма мова, яка набуде великого поширення в літературі XX століття.

Гюго В. Собор Паризької Богоматері: Роман / Пер. з фр. П. Тернюка; Передм. Н. М. Горячої; Приміт. Б. Б. Буніч- Ремізова; Худож.-іл. Л. Е. Чайка; Худож.-оформлювач Б. П. Бублик. — Харків: Фоліо, 2007. — 511 с. — (Б-ка світ. літ.).

Основу роману-легенди «Собор Паризької Богоматері» складає незмінний для всього творчого шляху зрілого Гюго погляд на історичний процес як на велике протиборство споконвічних джерел — добра та зла, милосердя та жорстокості, почуття та розсуду. Сюжет створено уявою автора, проте напевно відомо, що для опису собору та Парижу XV століття, зображення звичаїв епохи Гюго вивчив багатий історичний матеріал, і навіть уїдливі дослідники середньовіччя не змогли знайти в сюжеті якихось серйозних історичних огріхів.

Конан-Дойль, Артур. Загадка Старка Монро: Роман / А. Конан-Дойль; [пер. с англ. Антоновой М. и Гелевы П.] — Москва: Гелеос, 2007. — 320 с. — Доп. тит. л. англ.

Поклонники творчества Конан-Дойля уже на протяжении века спорят о том, кто же из героев великого писателя был у него самым любимым. И, похоже, Шерлок Холмс сдает свои позиции!!!

Ведь Старк Монро, главный герой книги «Загадка Старка Монро», по признанню самого Конан-Дойля, оказался настолько интересным персонажем, что ради него писатель был готов избавиться от Шерлока.

Бєляєв,0. Людина-амфібія. Острів загиблих кораблів. Голова професора Доуеля [Текст] / О. Бєляєв; [до зб. в цілому] Пер. І. Л. Базилянської. — X.: ВД «ШКОЛА», 2009. — 512 с. — (Золота серія «Бібліотека пригод»),

До книги увійшли найкращі твори майстра російської науково- фантастичної літератури. Цікаві й захоплюючі пригоди героїв, людські стосунки, щира любов і... підступність, жадібність, моральна спустошеність — усе органічно переплетене в романах О. Бєляєва, популярних уже понад вісімдесят років.

Для широкого кола читачів.

Купрін О.І. Вибрані твори / О.І.Купрін; вступ, слово С.В.Кучерявенко; упорядкув. А.М.Михайляна. — К.: Україна, 2011.— 480 с.: портр.

До книги увійшли кращі твори письменника, які посіли унікальне міс-це в класичній літературі кінця XIX - початку XX століть.

Палітра Василя Лапушкіна

(до 60-річчя художника)

Живе на землі добрий чародій пензля, скромний і талановитий геній, що покликаний створювати ту цінність, котра безумовно, переживе і нас та залишиться у спадок майбутнім цінителям мистецтва. Чекаємо і сподіваємося, що брендові марка під ім’ям Василя Лапушкіна з його величезним потенціалом ще не раз порадує нас своєю унікальною палітрою образів. І дай Господь, йому великого натхнення, нам з вами – яскравих емоцій та почуття насолоди від тої краси вічності.

Василь Іванович Лапушкін народився в смт. Семенівка Полтавської області. Дитинство не було сите й розніжене, скоріше навпаки, але наповнене красою і добротою людських сердець. Перший свій художній твір Василь створив у шкільні роки, під впливом розповіді учителя про самобутню українську художницю Катерину Білокур – просту селянську жінку, що створила свій неповторний світ краси.

В 14 років переїздить з рідного хутірського гнізда до батьків у Тарнавщину. Закінчив у Лубнах школу №1, а далі вступив в Миргородський керамічний технікум ім. М.В. Гоголя. Після року навчання залишив технікум. Василя призвали в армію. Талановитий художник оформляв стенди, малював плакати, писав карти військової тематики. Після року служби вступив до Москви, склавши екзамени в знамениту Військову студію ім.. М.Б. Грекова.

Після закінчення отримав диплом художника. Рік працював у Москві, потім Хабаровськ, а ще пізніше Південно-Сахалінськ. Талановитий художник став членом Спілки художників Російської Федерації. В 1983 році став лауреатом Всесоюзної премії Ленінського комсомолу, а в 1984 році - лауреатом Всесоюзної премії імені Миколи Островського.

Згодом Василя Лапушкіна в складі групи з 12 художників запросили до Японії.

В 1986 році Василь Іванович з дружиною та дітьми переїхав до Лубен.

На сьогодні полотна В. Лапушкіна знаходяться у 18 країнах світу: США, Австралії, Канаді, Франції… Він учасник 316 персональних виставок, в самому Києві виставлявся 18 разів, автор 10000 полотен, проілюстрував 43 книги, зокрема проілюстрував творчість авторів – лубенчан, членів Національної Спілки письменників України Раїси Плотникової, Наталії Баклай, Юлії Манойленко, поетес Любові Пічугуної, Ольги Босікової, Ольги Рось та інших.

Василь Лапушкін ілюстратор книг

Книги Наталії Баклай:

Свіча невінчана, Батькова Криниця, Меди тернові.

Книги Бориса Кононека: Стрілою Перуна, Під клекіт лелек…

Книги Олександра Кияна: Спадкоємець мрій, Під сузір’ям печалі.

Книги Олександра Печори: Жарти-жартами…, Межа.

Книги Сергія Саливона: Откровення, Сивина століть,

Слово поета, Український рід,

Український континент,

Поезія та проротство.

Книга Василя Бута:

Я прошу у весни.

Книга Олександра Житинського:

Срібні ручаї.

Книга Валерія та Ігоря Козюри:

Лубенська старовина.

Книга Олександра Міщенка:

Картопляний жук.

Книга Марини Назаренко:

Коли опадають вітри.

Книга Сергія Сурмача:

Полковник Зеленський.

Книга Миколи Шияна:

Падіння в злети.

Ромоданівський гостинець

ДО 65 – РІЧЧЯ ЛУБЕНСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА ОЛЕКСАНДРА ПЕЧОРИ

ПЕЧОРА ОЛЕКСАНДР АНДРІЙОВИЧ.

Народився 12.01.1951 році в селищі Ромодан на Полтавщині, більше знаний, як сучасний український літератор - поет, гуморист, пісняр. А ще - як журналіст.


За фахом - художник. Працював на радіо й телебаченні, в організаційно- інструкторському відділі міськвиконкому, в закладах культури та на підприємствах Лубен.

Друкуватися почав з першого вірша в газеті «Зірка» 1961 року. Був лауреатом радіожурналу «Старшокласник», багатьох міських та обласних «Поетичних весен».

Має публікації в газетах «Літературна Україна», «Молодь України», «Урядовий кур’єр», «Сільський час», «Зоря Полтавщини», «Комсомолець Полтавщини», «Село полтавське», «Колос», «Трудова Полтавщина», «Довір’я», «Правозахисник України», «Правозахисник Полтавщини», «Наше слово», «Літературна Полтавщина», «Лубенщина», «Вісник», «Хлібороб», «Поклик», «Акорд», «Репортер», «Майдан Свободи», «Правда Лубенщини», «Спільний вибір», «Лубенські краяни», «Посулля», «Ріднокрай», «Ліра», та в багатьох інших газетах України.

Літературні твори подавались в альманасі «Вітрила», журналах «Україна», «Криниця», «Добромисл», «Бахмутський шлях», «Рідний край», «Діє-Слово».

Учасник Антології поезії полтавських літераторів XX століття «Калинове гроно» та хрестоматії «Література рідного краю».

Співавтор колективних збірок «Посульська муза», «Сонячні перевесла», «Відлуння Василевого Різдва», «Дзвінке перо Посулля», «Обпалені Чорнобилем», «Відлуння Чорнобиля», «Полтавський сміхограй», «Сміхограйчик», пісенників «Срібні ручаї», «Посади калину», «Посульські мотиви».

Редактор, упорядник, художньо-технічний редактор, дизайнер кількох художніх книг та збірників.

Чимало віршів покладено на музику, записано на диски, виконуються аматорами та майстрами сцени.

Часто виступає на радіо й телебаченні в Києві, Полтаві, Кременчуці, Лубнах.

Автор поетичних книг «Сивий сонях», «Лікуймо душу», «Жарти- жартами...», «Межа», «Вишиванки мамині», «Повстали приспані тривоги», «Яблуко на вітрах»...

З 1973 року член Лубенського літоб'єднання, був заступником голови літературно-мистецького Клубу імені Василя Симоненка, з 1993 року член Полтавської спілки літераторів.

Перший лауреат регіональної літературно-мистецької премії імені Василя Симоненка та дипломант літературно-мистецької премії імені Володимира Малика.

Завжди вирізнявся різноманітною громадською і творчою активністю, був депутатом міської ради.

Очолює Лубенську міськрайонну організацію товариства «Просвіта», член правління Полтавського обласного об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. Був делегатом з’їзду просвітян.

Заснував і на громадських засадах редагує історико-краєзнавчу і літературно-мистецьку газету «Ріднокрай».

В журналістиці не новачок. Зі студентських та армійських років активно, чи час від часу, співпрацює в газетах, на радіо та телебаченні.

Диктором та кореспондентом починав у школі-інтернат, крім поезій надсилав у «Старшокласник» розповіді про студентський будівельний загін та репортаж з Сорочинського ярмарку. Інформації, замальовки, репортажі, фейлетони спершу з'являлись в районних газетах Миргорода, Лубен, потім в «Комсомольці Полтавщини».

Готував і кілька років проводив різноманітні радіопередачі на Лубенському заводі лічильних машин. Згодом був штатним кореспондентом- організатором радіостудії швейної фабрики, постійно готував інформаційно- музичні програми.

Працював диктором та кореспондентом редакції Лубенського міськрайонного радіомовлення, випускаючи й авторські передачі. Ініціював, організовував та провів радіохітпарад вокально-інструментальних колективів та виконавців пісень місцевих авторів та заключний концерт переможців. Крім добірок новин готував передачі на літературно-мистецьку, історико- краєзнавчу тематику, також спортивні, гумористичні та передачі для дітей. По обласному радіо звучала й передача «Монастир в риштуванні».

Не тільки як поет, кілька разів виступав в передачі за кордоном «Україна літературна» в Петра Шульги, в радіопрограмах Василя Марусика, Ніни Шаварської, також в передачах обласного радіо ведучих Віри Чазової, Михайла Казидуба, Віри Чиж...

Творчо працював на ефірному та кабельному телебаченні в Лубнах. Зокрема, редактором і ведучим перших тоді україномовних авторських передач «Млин новин», а також «Українські візерунки» та «Спортивний вісник».

Був також відеооператором. Сам готував як сюжетні замальовки так і відеофільми, зокрема «Шевченкові джерела» та інші авторські передачі про митців рідного краю.

Постійно працював і як фотохудожник. Світлини Олександра Печори поміщені в книгах, газетах, його фотодобірки, як і літературні доробки, використовуються в багатьох учбових закладах, в музеї Василя Симоненка, експонувались на виставках.

Публікував статті, нариси, публіцистичні роздуми, інформаційні добірки, репортажі, замальовки.

Готував чимало тематичних сценаріїв, різноманітних конкурсів та вечорів відпочинку, організовував та проводив літературно-мистецькі заходи.

Також співорганізовував та проводив різні спортивні змагання, готував авторські радіо та телепередачі зокрема й про турнір з жіночого хокею на траві та про чемпіонат України зі спортивного орієнтування, висвітлював тренування та змагання з дельтапланеризму. Був спортивним оглядачем в газетах, на радіо й телебаченні.

КНИГИ З ПОЕТИЧНОГО НАБУТКУ ПИСЬМЕННИКА

Печора, О.А. Бути собою : громадянська лірика / О.А.Печора.- Лубни : Інтер-Парк, 2016.- 200 с.

Бути собою і приносити користь людям - велика, але достойна праця, яка винагороджується людською вдячністю й любов 'ю, розумінням і підтримкою.

Олександр Печора, розсудливо шануючи минувшину, поетично-виразно резонує суспільні порухи непростого сьогодення, будить прагнення українства до кращої долі, формує національну свідомість, робить нас чуйнішими й духовно досконалішими.

Десята книга самобутнього посульського поета -щировиболена, життєво справжня, образна і виразна, іронічно-лірична сповідь не полишить нікого байдужим.

Серпень,А. Обереги-береги : вірші побратимів/ А.Серпень, В.Назарук, О.Печора.- Лубни: Інтер-парк, 2015.- 192 с.

Трьох творчих побратимів об 'єднує не земляцтво чи однопартійність, не єдине віросповідання чи надмірний ура-патріотизм, а синівська любов до рідної неньки-України та незбориме прагнення національної єдності.

Печора, О.А. Пелюстки неодцвітанні: інтимна лірика/ О.А.Печора.- Лубни: Комунальне вид-во «Лубни», 2015.- 200 с.

У ліриці Олександра Печори інтимні мотиви стають все більш повнозвучними. Підтвердженням тому є нова самобутня збірка поета. Вона наповнена мелодикою закоханого серця, тими неперебутніми почуттями, які підносять людину до вершини життя і наповнюють поетичні крила відчуттям небаченої висоти.

. Печора, О.А. Світанкове соло : лірика.- Полтава: Полтавський літератор, 2015.- 200 с.

Красиво, світло, чутливо, хвилююче-що ще можна додати до поетичного слова Олександра Печори? Його лірика - живий струмінь не однієї поетової долі, у цих віршах - розмаїття доль, настроїв, почуттів. Тут - саме незглибиме й неповторне життя. Такі книги варто перечитувати натщесерце...

Печора, О. А. Яблуко на вітрах: поезії. – Полтава: ПП Шевченко Р.В. , 2010. - 200 с.

Життєво справжня, виболена, настроєва, лаконічна, експресивна, образна й виразна, іронічно-лірична сповідь Олександра Печори не полишить нікого байдужим.

Його натхненно-полум’яне, чисто українне поетичне слово будить прагнення до кращої долі, формує національну свідомість, робить нас чуйнішими, духовно досконалішими.

Це сьома книга самобутнього посульського поета, щедрого піснедара, діяльного просвітянина, лауреата літературно-мистецької премії імені Василя Симоненка.

Печора, О. Межа: поезії/ О.Печора .- Полтава: Полтавський літератор, 2003.- 95 с.

Четверта поетична книга Олександра Печори суттєво доповнює вібрації його неспокійної душі, резонуючи на кожний суспільний порух, відбиваючи найтонші нюанси душевного стану небайдужої людини.

Час вимагає нестандартного осмислення того, що відбувається з нами. І в новій книзі лауреата літературної премії імені Василя Симоненка ми це маємо.

Автор щиро вдячний Владилену Миколайовичу Грабажею та всім причетним до видання цієї книги.

Печора, О. Жарти- жартами : гумор і сатира.- Лубни: Лубни, 2001.- 68 с.

Сміх - найдемократичніша риса характеру, найдоступ­ніші ліки українського народу.

Наділений почуттям гумору, автор цієї книги поставив гостре й іронічне слово на сторожі добра і правди.

Щоб люди, щиро усміхаючись, кращали.

Є тут обойма сатиричних фраз і делікатний гумор саме враз.

Добродії і начхальники!

Частуйтесь і лікуйтесь ромоданівсько-лубенсько-печорським гумором!

Печора, О.А. Вишиванки мамині : вірші / О.А.Печора .- Полтава: АСМІ, 2003. - 56 с.

Як і в попередніх книгах “Сивий сонях”, “Лікуймо душу”, “Жарти-жартами...”, “Межа”, знаний лубенський поет, лауреат місцевої літературної премії імені Василя Симоненка, розсудливо пошановуючи минувшину, поетично-виразно зображає непросте й барвисте сьогодення, вселяючи в юні серця небайдуже ставлення та віру в кращу долю українства.

ІНТЕРНЕТ РЕСУРСИ ПРО ПИСЬМЕННИКА

ЛІТОБ'ЄДНАННЯ ІМ. О. ДОНЧЕНКА "ЛІРА" [ЕЛЕКТРОННИЙ РЕСУРС]. - РЕЖИМ ДОСТУПУ: HTTP://LITLIRA.AT.UA/INDEX/OLEKSANDR_PECHORA/0-36 -НАЗВА З ЕКРАНА.

ПОДІЇ ТА КОМЕНТАРІ [ЕЛЕКТРОННИЙ РЕСУРС]. - РЕЖИМ ДОСТУПУ:

HTTP://WWW.GAZETA-PTK.ORG.UA/ARCHIVES/4954 – НАЗВА З ЕКРАНА

ШЕВЧЕНКОВІ ДЖЕРЕЛА. ІСКІВЦІ. [ЕЛЕКТРОННИЙ РЕСУРС]. - РЕЖИМ ДОСТУПУ: HTTPS://WWW.YOUTUBE.COM/WATCH?V=46RIUIY__18 – НАЗВА З ЕКРАНА

ПОЕЗІЯ О. ПЕЧОРИ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

КЛУБ ПОЕЗІЇ [ЕЛЕКТРОННИЙ РЕСУРС]. - РЕЖИМ ДОСТУПУ: HTTP://WWW.POETRYCLUB.COM.UA/AUTHOR.PHP?ID=15343 – НАЗВА З ЕКРАНА

ПОЕТИЧНІ МАЙСТЕРНІ [ЕЛЕКТРОННИЙ РЕСУРС]. - РЕЖИМ ДОСТУПУ: HTTP://MAYSTERNI.COM/PUBLICATION.PHP?ID=91104 – НАЗВА З ЕКРАНА

Поезією наснажена душа

Цілий світ розмалюю сонячно,
Тільки мить можу буть слабка…
У вікно посміхнуся соняхом,
У вінки заплету слова…

НІНА ОЛЕКСАНДРІВНА ШЕРСТЮК

Сучасна українська літераторка-поетеса, прозаїк. Закінчила Оржицьку середню школу, далі Харківський інститут ринкових відносин і ме­неджменту.
Зараз Ніна Шерстюк - секре­тар Лубенського літературного об’єднання ім. О. Донченка. Член Національної спілки журналістів України та Полтавської спіл­ки літераторів. Працювала ко­респондентом газети «Вісник» та міської телевізійної компанії «Лубни». Працює в Лубенській міській раді. Друкувалася в різних газетах та журналах України, а також у колективних збірниках «Сонячні перевесла», «Відлуння Василевого Різдва», «Віршограй», «Відлуння Чорнобиля», «Дзвінке перо Посулля». Автор дитячої збірки віршів та прози «Дитин­ства пора веселкова» (Полтава, 2006) та книги «Із вірою, надією, любов’ю...» (Миргород, 2009).

ПОЕТИЧНИЙ НАБУТОК ПОЕТЕСИ:


Шерстюк, Н. В Зорях юності/ Н. Шерстюк// Сонячні перевесла. Вірші, проза. Лубни 2003 р. –с. 74-77.


Шерстюк, Н. Чекая Прип’ять каяття/ Н. Шерстюк// Дзвінке перо Посулля. Вірші, проза. Лубни 2008 р. – с. 12-16.


Шерстюк, Н. До Раю/ Н. Шерстюк// Калинове гроно: Антологія літераторів Полтавщини часу незалежності Ураїни: До 20-ліття Полтавської спілки літераторів/ За редакцією М.В. Костенка, Ю.М. Дитренка, М.Г. Любивого. – Полтава: Полтавський літератор, 2010. – с. 287- 293.


Шерстюк, Н. Поезії/ Н. Шерстюк// Вогонь Тарасового слова: Збірник творів письменників та літераторів Лубенщини, присвячений 200-річчю великого сина України, поета ві пророка Тараса Григоровича Шевченка. Поезія – Миргород, 2014.- с. 63 – 69.

ЗМІ ПРО ПОЕТЕСУ:

Лубенщинаю – 2006. – 13 грудня. – с. 4.

Лубенщина. – 2007. -21 лютого. – с. 3.

Слово Просвіти. – 2010. – 29 липня - 4 серпня

Лубенщина. – 2010. – 6 березня. с.5.

Лубенщина – 2015.- 4 березня. – с. 2.

ІНТЕРНЕТ РЕСУРСИ ПРО ПОЕТЕСУ

Літоб'єднання ім. О. Донченка "Ліра"

[ЕЛЕКТРОННИЙ РЕСУРС]. - РЕЖИМ ДОСТУПУ:

http://litlira.at.ua/index/sherstjuk_nina_oleksandrivna/0-13

"Іду до вас із забуття воскреслий"

(до 80-річчя з дня народження В. Симоненка)

Є люди, яким судилося бути

більшими за самих себе. Такий

Василь Симоненко.

Іван Дзюба.

Народився він 8 січня 1935 року в давньому козацькому селі Біївці Лубенського району Полтавщини. Його наснажувала полтавська земля, там зросив душу життєдайною водою дідівської криниці, там відчув і проніс через коротке життя глибоку синівську любов до краю, до народу, що дав крила і мудрість.

Виховувався без батька. Дитинство і юність припали на воєнні та післявоєнні роки. Ще у школі Василь почав складати вірші, і школярі називали його гучним словом «поет». Після закінчення сільської середньої школи (із золотою медаллю) у 1952-1957 навчався на факультеті журналістики Київського інституту. Працював секретарем в університетській багатотиражці, був учасником вузівської літстудії.

Симоненко почав писати, навчаючись в університеті. З 1957 він був співробітником газет «Молодь Черкащини», «Черкаська правда», власкором «Робітничої газети». Як журналіст, у своїх статтях показував хиби партійно-бюрократичного апарату, через що зазнавав систематичного цькування з боку офіційних владних структур.


Перша збірка поезій «Тиша і грім» з'явилася у 1962 році й одразу стала подією у літературно — мистецькому житті України.
Навесні 1960 року в Києві було засновано Клуб творчої молоді. Учасниками цього мистецького утворення стали Алла Горська, Ліна Костенко, Іван Драч, Іван Світличний, Василь Стус, Микола Вінграновський, Євген Сверстюк та інші. Василь Симоненко брав активну участь у роботі клубу, багато їздив по Україні, залучався до літературних вечорів та диспутів, виступав на творчих вечорах...


А ще займався пошуками місць масових поховань жертв сталінських репресій. То було покликання серця, внутрішня, потреба і вираз болю за народ, над яким було вчинено нелюдську, звірячу наругу. У той час за участю Василя Симоненка було складено і надіслано до Київської міської ради Меморандум з вимогою оприлюднити місцезнаходження масових поховань і перетворити їх на національні місця скорботи та пам'яті.



Точкою останнього відліку для Василя Симоненка була подія, що сталася влітку 1962 року на залізничному вокзалі в Черкасах. Між буфетницею тамтешнього ресторану і Симоненком випадково спалахнула щонайбанальніша суперечка: за кільканадцять хвилин до обідньої перерви самоправна господиня відмовилась продати Василеві пачку цигарок. Той, звичайно, обурився. На шум-гам нагодилося двоє чергових міліціонерів і, ясна річ, зажадали в Симоненка документи. Не передбачаючи нічого, Симоненко пред'явив редакційне посвідчення. А далі... Далі були побої в районному відділку міліції. Побої особливо жорстокі, біль яких невгамовно мучив Симоненка до самої смерті. Трохи більше як через рік після цього — 14 грудня 1963 року — він помирає.

ТВОРЧИЙ НАБУТОК ПИСЬМЕННИКА

Прийшов – і є у ріднім краї.

Такий звичайний – аж болить.

Болить, болить і не стихає,

Бо Україною болить.

Дмитро Чередниченко

Спадщина: У 2 т. / Василь Симоненко: упорядкув., передм., алф. покажч., підбір світ­лин В. Яременка.— К. : ДП «Видавничий дім «Персонал», 2008. — (Б-ка українознавства; Вип. 14). Т. 1: Поезія, кн. 1. — 464 с.: іл.

Василь Симоненко (1935—1963) — один із найвидатніших поетів-шістдесятників, лауреат На­ціональної премії імені Тараса Шевченка.

Це видання подає всю відому на сьогодні поетичну, журналістську спадщину, є підсумковим щодо збирання і публікації творів поета.

Для широкого загалу читачів.

Спадщина: У 2 т. / Василь Симоненко: упорядкув., передм., алф. покажч., підбір світ­лин В. Яременка.— К. : ДП «Видавничий дім «Персонал», 2008. — (Б-ка українознавства; Вин. 14). Т. 2: Проза, кн. 2. — 496 с.: іл.

Другий том “Спадщини” Василя Симоненка є повним зібранням прози, відомої упоряднику. До нього ввійшли новели та оповідання, щоденникові записи, 105 листів. Зроблено спробу виокремити віршований епістолярій поета та журналістські матеріали — статті, рецензії, нариси, кореспонденції, вірші до дат червоного календаря, особливо цікаві для студентів-журналіспв і тих, хто займається творчістю лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка Василя Симоненка.

Для широкого загалу читачів.

СИМОНЕНКО ВАСИЛИЙ АНДРЕ­ЕВИЧ. Стихи. (На украинском языке). Художнє оформлення М. Л. Пікалова. Редактор Ю. О. Сердюк. Художній редактор В. І. Пойда. Технічний редактор С. М. Клокова. Коректор 3. Я. Можарівська. Лінотипист М. Б. Іцкович. Верстальник А. П. Мель­ник. Друкарі: В. Д. Бережний, М. М. Герасименко. Палітурники: В. П. Курилко, Є. П. Чайковська. Здано на виробництво 15. XII.

Василь Симоненко «У твоєму імені живу»: Поезії, оповід., щоденник, зап., листи /Упоряд. та післямова В. В. Яременка; Передм. О. Т. Гончара; [1л. В.І. Касіяна, М.І. Стратілата; Упоряд. фотоіл. матеріалу Д. С. Чередниченка].—3-тє вид.— К.: Веселка, 2003. — 382 с.: іл.

Книга видатного поета-шістдесятника Василя Симоненка (1935—1963) містить не тільки хрестоматійні тво­ри, а й низку таких, що не друкувалися десятиліттями. Здобутком широкого загалу читачів стануть поезії, оповідання, щоденникові записи, добірка листів, біо­графічні матеріали.

Василь Симоненко «Цар Плаксій та Лоскотон»: [Для мол. та серед, шк. віку] / Упорядкув. та передм. Л. Ліщинської. — К.: Школа, 2007. — 176 с.: — (Хрестоматія школяра).

До збірки творів талановитого українського поета Василя Симоненка увійшли казки, вірші, сонети, поеми, байки. Видання стане в пригоді вчителям та учням — до нього вміщені твори, реко­мендовані шкільною програмою з української літератури, — а та­кож прислужиться тим, хто глибше і досконаліше хоче пізнати творчість Василя Симоненка.

Симоненко Василь «Берег чекань» / Вибір і коментарі Івана Коше- лівця. — К.: Наук, думка, 2001. — 248 с.

Книга є перевиданням збірки поезій Василя Симоненка, що була видана у Німеччині 1973 р. видавництвом «Сучас­ність». У збірці вміщено поезії, рекомендовані для тексту­ального вивчення Програмою з української літератури для середніх шкіл.

Симоненко Василь Андрійович. Твори: У 2 т. — Т. 1: Поезії. Казки. Байки. З неопублікованого. Проза. Літературні статті. Сторінки щоденника. Листи / Упоряд. Г.П. Білоус, O.K. Лищенко. — Черкаси: Брама-Україна, 2004. — 424 с.

Перший том творів В. Симоненка складає вимогливо відібрані упорядни­ками, випробувані часом і прихильністю шанувальників, твори, що знай­шли свого читача як серед науковців, колег по перу, так і серед широкого читацького загалу. Взято до уваги прижиттєві публікації та видання, звірено деякі тексти з оригіналами, залучено нові вірші, що збереглися в записах колег і друзів поета.

Видання розраховане на широке читацьке коло, в першу чергу — школя­рів, студентів, вчителів української літератури, викладачів вузів.

Сяйво рідного слова. Вірші, проза. Лубни 2009 р. — 152 ст.

У збірнику «Сяйво рідного слова» подаються кращі зразки творів письменників, чиї долі тісно пов’язані з Лубнами. Літературні традиції О. Донченка, В. Барки, В. Малика, В. Симоненка продовжують наші сучасники П. Мостовий, О. Хало, Р. Плотникова, Н. Баклай, О. Міщенко.

Тож книга «Сяйво рідного слова» - це безцінна скарбниця духовності, яка може бути вико­ристана як на уроках української літератури для вивчення літератури рідного краю.

Колоски з літературної ниви: короткий літ. календар Полтавщини/ Уклад. П. Ротач. – Полтава: Полтавський літератор, 1993. – Ч. 1: Січень-Червень. – 120 с.

Література про життя і творчість письменника

Альманах пошани й визнання Полтавщини: 100 видатних особистостей Полтавщини минулих століть: презетац.-імідж. вид. – Полтава, 2003. – 208 с.

Баклай, Н. Василь Андрійович Симоненко: біобібліограф. Нарис/ Н.Баклай // Літературні постаті Лубенщини. – Лубни, 2013. – С. 51-52.

РОТАЧ ПЕТРО «ГРУДОЧКА ЛЮБИМОЇ ЗЕМЛІ»,— Опішне: Українське Народознавство,

1995.— 96 с.: іл.

Симоненкова любов / Автор та упорядник Ю.В. Смолянський. Черкаси. Видавництво «Інлес». – 1998. – 76 с., фотоіл.

Книга “Симоненкова любов” містить ще не відомі читацькому загалу листи поета до своєї майбутньої дружини Людмили.

Її упорядник і автор об’єднувальних текстів — лауреат літературно- мистецької премії імені Василя Симоненка, режисер і актор Юрій Васильович Смолянський. Останні три роки в житті поета їх єднала тісна дружба і взаєморозуміння. Вже тоді молодий митець, майстер художнього слова пропагував твори поета у пресі, на радіо, телебаченні, зі сцен України, Росії, Молдови.

Цій справі Ю. В.Смолянський присвятив більшу частину свого життя.

Відлуння Василевого Різдва: зб. присвячується 70-літт. від дня народж. В. Симоненка: [спогади, вірші земляків, нариси з літ. життя Лубенщини, фото літопис сьогодення]/ Упоряд.Н. Баклай, В. Куксань, Є. Логвиненко та ін. – Полтава: АСМІ, 2004. – 152 с.

У збірник “Відлуння Василевого Різдва”, присвячений 70-літ- тю від дня народження відомого українського поета Василя Симоненка, увійшли спогади друзів та знайомих поета, а та­кож віршовані твори земляків та унікальні фотознімки різ­них часів. Ця книга дозволить читачам краще зрозуміти осо­бистість Василя Симоненка, перегорнути сторінки його біо­графії, а також поетично осмислити разом із земляками-лу- бенцями, нашими сучасниками, саму постать “витязя молодої української поезії” та скласти уявлення про літературне життя Лубенщини. Книга розрахована на широке коло читачів.

Черкаси: «Відлуння-Плюс», 2003. - 64 с.

Літопис Щербанівського роду автора Любов Степанівни Сердюк-Баран відображає родовід українського поета Василя Симоненка. Книга допоможе читачам глибше проникнути у глибини таланту великого поета.

Видання розраховане на широке коло читачів.

Щиру вдячність висловлюю за сприяння при виданні цієї книжки: Черевку Олександру Володимировичу - керуючому Черкаським відділом Національного Банку України, Діхтяренку Григорію Юхимовичу - начальнику віддіпу економіки та кредитування Національного Банку України, поету, члену Національної Спілки письменників України.


З матір’ю на самоті / Авт. та упоряд. М. Д. Сом; Передм. авт.— К.: Молодь, 1990.— 128 с., фотоіл.

Це перша книжка про незабутнього Василя Симоненка (1935—1963), якого називають чистим сом народної правди. Про його життєвий і творчий шлях ведуть діалог мати поета Ганна Федорівна Симоненко-Щербань та письменник Микола Сом. Розмову доповнюють оповіді видатних діячів української культури та хвилюючі спогади товаришів та, його близьких і рідних.

До книжки ввійшли вірші Василя Симоненка, і які з них ще не публіковані, а також цікаві документи.


Інтерент ресурси про письменника

Василь Симоненко Вікіпедія

Василь Симоненко

Історія цивілізацій – Василь Симоненко

БібліотекаУкраїнської Літератури – Василь Симоненко

Українські пісні – Василь Симоненко

Василь Симоненко –Твори

Василь Симоненко. Один з найкращих віршів

Симоненко Василь. Біографія

Електронні інтерент-видання

Василь Симоненко [Електронний ресурс]: [біогр. відомості, перелік творів] / Український центр. – Режим доступу: http://www.ukrcenter.com, вільний. – Загол. з титул. Екрану

Василь Симоненко: життя та творчість [Електронний ресурс] / Бібліотека української літератури.– Режим доступу: http://www.ukrlib.com.ua, вільний. – Загол. з титул. екрану.

Василь Симоненко (8 січня 1935 – 13 грудня 1963) [Електронний ресурс]: [біографія, перелік творів] / Українська література. – Режим доступу: http: //www.ukrlit.vn.ua, вільний. – Загол. з титул. екрану.

Симоненко Василь Андрійович [Електронний ресурс] / КЗ „ОБЮ ім. В.Симоненка” Черкас. обл. ради.. – Режим доступу: www.symonenkolib.ck.ua. – Загол. з титул. екрану.

Вірші В. Симоненка

З глибин народного життя вийшла

поезія Василя Симоненка. ...

Вітер часу не остудив Симоненкових поезій, вогнем душі жаріють вони й сьогодні... Олесь Гончар

Україні

Коли крізь розпач випнуться надії
І загудуть на вітрі степовім,
Я тоді твоїм ім’ям радію
І сумую іменем твоїм.

Коли грозує далеч неокрая
У передгроззі дикім і німім,
Я твоїм ім’ям благословляю,
Проклинаю іменем твоїм.

Коли мечами злоба небо крає
І крушить твою вроду вікову,
Я тоді з твоїм ім’ям вмираю
І в твоєму імені живу!

Ти знаєш, що ти — людина?..

Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди –
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе –
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба –
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі – людина,
І хочеш того чи ні –
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.

Лебеді материнства

Мріють крилами з туману
лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибу казка сивими очима,
Материнська добра ласка
в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо,
не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні.

Лопотіли крилами і рожевим пір’ям,
Лоскотали марево золотим сузір’ям.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмільні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво-наречені.

Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Є в коханні і будні, і свята...

Є в коханні і будні, і свята,
Є у ньому і радість, і жаль,
Бо не можна життя заховати
За рожевих ілюзій вуаль.

І з тобою було б нам гірко,
Обіймав би нас часто сум,
І, бувало б, темніла зірка
У тумані тривожних дум.

Але певен, що жодного разу
У вагання і сумнівів час
Дріб’язкові хмарки образи
Не закрили б сонце від нас.

Бо тебе і мене б судила
Не образа, не гнів – любов.
В душі щедро вона б світила,
Оновляла їх знов і знов.

У мою б увірвалася мову,
Щоб сказати в тривожну мить:
– Ненаглядна, злюща, чудова,
Я без тебе не можу жить!..

ВІРШІ НЕ НАРОДЖУЮТЬСЯ З ПОРОЖНЕЧІ

До 35-річчя лубенської поетеси Ганни Кревської

Творчість для мене – можливість передати паперу те, із чим важко залишитися наодинці.

Г. КРЕВСЬКА. Острови

Ганна КРЕВСЬКА (Кононенко Марина Володимирівна)

Народилася 1979 р. в м. Лубни, Полтавської області. Закінчила:

- Лубенську школу №2;

- Лубенське медичне училище;

- Інститут журналістики Київського Національного університету ім. Т. Шевченка;

- Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова.

- має два магістерські ступені – журналістики і сурдопедагогіки.

Власниця трьох «червоних» дипломів, чудової родини та найріднішого сина Всеволода.

Останні 9 років працює журналістом рекламно-інформаційного видання «Вісник», член Національної спілки журналістів України, Полтавської спілки літераторів, літоб’єднання ім. О. Донченка, мистецького об’єднання «Сходи». Автор збірок поезії «Коли опадають вітри» та «Під корою»

Друкувалася у чисельних колективних збірниках та альманахах. Серед них: «Відлуння Василевого Різдва», «Віршограй», «Калинове гроно», «Острови», «Україна – моя батьківщина» та інші.

Пізнавати світ доторком серця дано не кожному. Але автор збірки «Під корою» у цьому випадку – щасливий виняток. Вона не лише по-особливому бачить і відчуває цей світ, а й володіє майстерністю втілювати свої почуття і думки у слово…

Поетеса - лауреат районної літературно – мистецької премії ім. В. Симоненка за драму-феєрію «Гавро вогню», дипломант конкурсів молодих поетів «Гранослов» та «Поетичні зорі». У цьогорічному загальнонаціональному конкурсі «Українська мова – мова єднання», уномінації «Мовне багатоголосся» отримала друге місце.

Лауреат обласної премії імені І.П. Котляревського за 2014 році у номінації «Поетичний твір»

Про присвоєння літературної премії імені Василя Симоненка: рішення районної ради від 3 січ.2001р. [премія присвоєна поетам – лубенцям О. Печорі та М. Назаренко] // Лубенщина. – 2001. – 10 січ. – С. 1.

Лауреати премії імені Івана Котляревського: [серед лауреатів 2014 року поетеса Марина Кононенко (Ганна Кревська), - за збірку «Під корою»] // Зоря Полтавщини. – 2014. – 12 верес. – С. 5.

Поетичний набуток письменниці

Назаренко, Марина. Коли опадають вітри: вірші/ М. Назаренко. – Полтава: Вид- во «Кобеляки», 1997. – 80с.

Юне обдарування Марини Назаренко розквітло, як першоцвіт з-під снігу, в поетичному конкурсі «Березневі проліски». І було на той час дівчинці дванадцять років. Винесла вона своїм слухачам в долоньках душі перші перлини поезії і … повість «Вершник на білому коні».

Її поетичне дитинство вже й тоді за величиною своєї відвертості, умінням знайти себе як особистість сприймалося як доросле.

Нині вірші вісімнадцятилітньої поетки по-юному світлі і по-жіночому зрілі. Мудро філософські роздуми чарують і приваблюють своєю прозорою акварельністю поетичних барв.

Прислухаймося ж до її голосу в польоті, вчитаймося в її першу книгу поезії, порадіймо за молоду, крилату птицю, бо вона злетіла з нашого віття.

Наталя Баклай

член Спілки

письменників

України

Кревська, Ганна. Під корою: поезія/ Г. Кревська. – Полтава: Дивосвіт, 2012. – 64с.

Пізнавати світ доторком серця дано не кожному. Але автор збірки «Під корою» у цьому випадку – щасливий виняток. Вона не лише по-особливому бачить і відчуває цей світ, а й володіє майстерністю втілювати свої почуття і думки у слово…

Олександр Міщенко,

член НСПУ та НСЖУ

голова літоб’єднання

імені О. Донченка

Автор ототожнює свою поетичну мову з мовою дерев – філігранною, живою, відчутною на дотик та смак. Під цією Корою можна знайти щось для себе або знайти себе.

Олена Гаран, письменниця

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Кононенко, М. Поезії/М.Кононенко //Калинове гроно: антол. літераторів Полтавщини/за ред.. М.В.Костенка, Ю.М. Дмитренка, М.Г.Любивого . – Полтава, 2010.- Т.3.- С.125-134.

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Кононенко, М. Поезії/ М.Кононенко // Поетичні зорі -2004: збірник кращих творів учасників фест. – конкурсу молодих поетів Полтавщини.- Полтава, 2004.- С.13-18.

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Кревська, Г. Триста літ до весни / Г.Кревська // Дзвінке перо Посулля: збірник присвячений 85-літтю Лубенського літературного об’єднання ім. О.Донченка при ред. газети Лубенщина.- Лубни, 2008.- С. 53-57.

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Кревська, Г. Поезії/ Г.Кревська// Вишнева повінь: антол. сучас. жіночої поезії Полтавщини.- Полтава, 2012.- С. 217-225.

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Кревська, Г. Поезії / Г. Кревська// Острови: альм. молодих полтавських авторів.- Полтава, 2010.- Вип.3.- С.18-27.

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Кревська, Г. Поезії/ Г. Кревська// Острови: альм. молодих полтавських авторів/ Полт. облас. Організація Нац. спілки письменників Уклаїни; Літ. студія «Полтавські джерела».- Полтава,2007.-С.47-55.

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Кревська, Г. Поезії/ Г.Кревська// Коктебель 2006: Зорі над морем: поезія і проза учасників Всеукраїнської наради молодих літераторів .- Біла Церква, 2006.- С.88-94.

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Кононенко, М. Як стерніло життя: поезії// Міжнародний конкурс кращих творів молодих літераторів «Гранослов-2005»: альманах.-К.,2006.- С.20-27.

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Кревська, Г. Шлях до муру: триптих / Г.Кревська // Віршограй: збірник творів членів літоб’єднання ім. О.Донченка.- Миргород, 2005.- С.48-50.

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Кревська, Г. Поезії / Г.Кревська // Україна – моя Батьківщина: альманах.- К., 2006.- С.185-186.

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Кононенко, М. Тавро вогню: уривки з драми-феєрії в 3-х діях / М.Кононенко// Відлуння Василевого Різдва: збірник присвячується 70-літтю від дня народження Василя Симоненка.- Полтава, 2004.- С.60-66.

Література про життя і творчість поетеси

Бірюкова, Л. Ганна Кревська – член Національної спілки письменників України/ Л. Бірюкова// Вісник. – 2013.-29 трав.-С.4

Михась, О. На найвищому рівні: [поетеса Ганна Кревська на літературно-мистецькій акції в Києві]/ О. Михась// Вісник. – 2013.-

3 серп.-С.5.

Бірюкова, Л. «Вірші не народжуються з порожнечі» або Знати про те, що говорять дерева»: [творчий вечір Марини Кононенко]/ Л. Бірюкова // Вісник. – 2012. – 20 черв. – С.4.

Ініна, Є. Полтавські «Острови» скарбів: [інтерв’ю з поетесою Ганною Кревською] / Є. Ініна // Вісник – 2010. - №45. – С. 13.

Бірюкова, Л. «Моя зоря поранньо-вечорова»: [поетеса М. Кононенко, член Національної спілки журналістів України]// Вісник. – 2004. – 17 листоп. – С. 11.

Журналістська діяльність поетеси

Ганна Кревська не просто фаховий журналіст, публікації якої завжди приємно читати. Вона – уособлення яскравого, світлого, а то й навіть чогось незвіданого. А, може, й справді справжня жінка повинна такою бути – до кінця нерозгаданою, загадковою?.. Інколи дивишся в її очі і вловлюєш в погляді особливу жагу до чогось життєстверджуючого, оптимістичного, що врешті-решт називаємо звичайним словом ПОЗИТИВ.

І на підтвердження наших суджень – її повідомлення в рідному часописі «Вісник» про «гарячі події», про сенсаційні випадки, про найрізноманітніші ситуації. Перед нею завжди широко відкриваються двері високо посадовців, шкіл, бібліотек. Їй розкривають душу частіше ніж психологам, гукають на світські заходи. Все це про людину, професія якої – журналіст.

Інтернет ресурси про письменицю

Літоб'єднання ім. О. Донченка "Ліра"

[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://litlira.at.ua/index/ganna_krevska_kononenko_marina_volodimirivna/0-24- Назва з екрана.

DSpace of Korolenko poltava national pedagogical university > Наукові видання > Рідний край > 2010(2)

[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/1414 -

Назва з екрана.

Ганна Кревська. Поезія.

[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dspace.pnpu.edu.ua/bitstream/123456789/1414/1/krevska.pdf -

Назва з екрана.

Поезія Г. Кревської в мережі Інтернет

Ганна Кревська. Смак горобини

[Електронний ресурс]. – Режим доступу http://ualit.org/?p=3609 -

Назва з екрана.

Ганна Кревська

[Електронний ресурс]. – Режим доступу http://virchi.narod.ru/poeziya/ridkray/krevska.htm -

Назва з екрана.

Кiлькiсть переглядiв: 57