Голодомор: не маємо права забути

2018-11-22

Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво – чорним кольором. Події 1932 – 1933 років не стихійне лихо, а зумисний голодомор. Влада забрала у людей все. Все до останнього колоска, до останньої зернини. Моторошно подумати, але навесні 1933 року, коли настав пік голодомору, на Україні щодня вмирало голодною смертю 25 тисяч чоловік.

85 років відділяють нас від тих жахливих подій, але пам’ять людська жива. І ми не маємо права забути про цю трагедію. До Дня пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій працівники абонементу центральної районної бібліотеки імені Володимира Малика презентували книжкову виставку-спомин « А сіра хмара того мору над нами низько ще лежить». На ній представлена документальна та художня література, яка розкриває всю глибину трагедії голодомору в Україні. Низка видань розповідає про жахливі події, що відбувались на Полтавщині. Наш край в страшному вирі голодомору 1932 – 1933 років зазнав чи не найбільше людських втрат. Не випадково саме під Лубнами, поблизу Мгарського монастиря на Зажур-Горі було споруджено символічну могилу – Курган Скорботи.

Страшно згадувати ті часи, але не можна і не згадати. Виставка закликає кожного відвідувача бібліотеки до більш глибокого вивчення та переосмисленя найтрагічнішої сторінки в історії нашого народу. Хочеться вірити, що українці більше ніколи не допустять подібних злодіянь на рідній землі.

Згадайте нас – бо ми ж колись жили.

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно.

Н. Виноградська