Ми – діти козацького роду

2015-09-24

В історії нашої країни є славні сторінки, які дарують нам надію, що тяжкі часи минуться, що у нас стане мудрості та сміливості подолати будь-які перепони на шляху до миру та добробуту. Тому сьогодні особливо важливо, щоб маленькі українці були обізнані з історією рідного краю, щоб вони відчули своє міцне козацьке коріння та пишалися Батьківщиною.

Запорозька Січ, козаччина – найлегендарніше минуле українського народу, його святиня.

Продовженням віковічних традицій нашого народу стало краєзнавче свято «Козацькими стежками Лубенщини», яке відбулося в стінах районної бібліотеки для дітей з учнями 6-7 класів Лубенської спеціальної школи-інтернату (класні керівники – Губська Ольга Володимирівна, Здоровик Світлана Володимирівна).

Окрім цікавого екскурсу сторінками Лубенської історії, зокрема, Солоницької трагедії, разом з бібліотекарями Катериною Підтоптаною та Мартою Жаровою діти поринули у світ козацьких забав. Вони допомогли маленьким читачам дізнатися про звичаї козаків, їхнє буденне життя та подвиги, про традиції та культуру тих часів.

«Козачата» відправилися в славну Країну Козаків стежкою, на якій їх чекали завдання та конкурси «Сильна рука», «Козацька кмітливість». Дітлахам довелося вправлятися у вмінні рахувати гроші , зав’язувати хустинки своїм «козачкам». Маленькі українці слухали вірші, загадки, прислів’я та приказки про козаків, в яких влучно поєднуються і славне минуле, і добрий гумор, і влучна думка, і милозвучне українське слово.

Усі учні, веселі, завзяті, кмітливі, сильні і дужі, показали, що вони гідні нащадки славного козацького роду, справжні козаки.

Серце юного українця переповнює любов до рідної країни, тривога за її майбутнє, біль за її втратами. Але ми твердо знаємо, що Україна – найкраще місце на землі, а тому віримо в неї та пишаємося її людьми. Віриться, що козацтво й надалі залишатиметься на варті утвердження патріотизму, розвитку демократії, сприятиме зміцненню громадського миру й злагоди.